Іронія як філософсько-естетичне явище серед інших мовних засобів комічного.

Анотація

У статті розглянуто іронію та диференційні ознаки іронії як філософсько-естетичної та лінгвістичної категорії. Наразі цей феномен представляє цікавість для лінгвістичного дослідження, хоча коло лінгвістичних та екстралінгвістичні досліджень за темою є дещо обмеженим. Отже, різноманітні аспекти засобів лінгвістичної оцінки, включаючи іронію як один із засобів створення комічного ефекту, набувають особливої значущості та потрапляють у фокус лінгвістичних та культурологічних наукових розвідок.

Із давніх часів, питання створення комічного ефекту приваблювало не тільки митців (письменників, художників, митців), але і науковців (філософів, антропологів, психологів, логіків та лінгвістів). Відчуття комічного очевидно пов’язане із відчуттям задоволення, яке виникає у комбінації несумісних понять або порушення природного ходу речей; саме це дисонанс, який спочатку сприймається як серйозний або навіть небезпечний, виявляється абсолютно безпечним. Іронія – спеціальний засіб створення комічного ефекту, який може мати різноманіття зворотних реакцій: від сміху до образи та зневаги. Ступінь вираження цієї реакції залежить не тільки від наявності / відсутності почуття гумору, але і від особистих рис слухача / читача.

Іронія – це комплексний і дещо суперечливий феномен, адже у соціальній свідомості мовців з точки зору норм та правил суспільної поведінки вона залишає по собі певний негативний ефект. Але у той самий час іронія є дуже привабливою для мовців через те, що приносить певне задоволення тим, хто нею користується.