Посесивна семантика в привативних дієсловах (на матеріалі англійської та української мов).

Анотація

Стаття присвячена вивченню елементів посесивної семантики в привативних дієсловах на матеріалі англійської та української мов. Дослідження базується на емпіричному корпусі, який було отримано методом суцільної вибірки з лексикографічних джерел (947 одиниць – в англійській та 1015 – в українській мові). Методика дослідження носить комплексний характер, спрямований на всебічний та ґрунтовний аналіз емпіричного матеріалу та включає низку наукових методів дослідження, серед яких зокрема загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція, дедукція, систематизація та узагальнення) та методи лінгвістичного аналізу (метод суцільної вибірки, дефініційний та компонентний аналіз, методика побудови формул тлумачення, зіставний та описовий метод, елементи кількісних підрахунків).

Основою аналізу семантики привативних дієслів стала методика побудови формул тлумачення, яка дозволила з’ясувати, що до елементів посесивної семантики в привативних дієсловах належать посесор (B), посесивне відношення між посесором (V2) та об’єкт посесивної ситуації (C). Установлено, що семантична класифікація досліджуваних лексичних одиниць може проводитись за всіма трьома елементами посесивної ситуації: за посесивним відношенням – на невідчужувану та відчужувану власність; за семантикою посесора – на істоту (людину, тварину) та неістоту (конкретний предмет, рослину, абстрактну сутність); за семантикою об’єкта посесивної ситуації – на більш конкретні об’єкти, які входять до сфери володіння посесора (наприклад, частини тіла людини / тварини, предмети особистої власності, абстрактні сутності тощо). З-поміж іншого виявлено, що семантика об’єкта посесивної ситуації може конкретизувати об’єкт, що вилучається з власності посесора (наприклад, англ. to amputate, укр. ампутувати), або містити узагальнену вказівку на форму, розмір, локалізацію об’єкта власності тощо.