Structural and Semantic Features of the Word-Formation Paradigm of Prefixal Verbs with the Meaning of Approximation in the Ukrainian and Polish Languages.

Abstract

The author analyzes the structural and semantic features of a typical word-formation paradigm in prefixal verbs of dynamic spatial localization with the meaning of estrangement in the Ukrainian and Polish languages. It was found that the studied prefixal verbs are characterized by a four-zone typical word-formation paradigm with 13 word-formation meaning (“objectified action”, “instrument of action”, “place of action”, “performer of action”, “object of action”, “indication of an object by action”, “subject’s characteristic by action”, “intended for what the derivational stem indicates”, “distributivity of action”, “when performing an action, to transfer something from the object’s state to the subjects state”, “one-time action”, “cumulativity of action”, “adverbialization of action”). It is revealed that the studied Ukrainian verbs give rise to derivatives of four part-of-speech blocks, and the deverbatives show 11 word-formation meanings of a typical word-formation paradigm. Derivatives of nouns, adjectives, and verbs were found among the derivatives of the Polish deverbatives,  i. e. a typical word-formation paradigm consists of three blocks with 10 semantic positions. In both languages, derivatives of 9 word-formation meanings are registered, but certain semantic positions are filled only in one of the languages (“single action”, “adverbialization of action” in Ukrainian; “place of action”, “cumulativity of action” in Polish). It is stated that part of speech blocks in Polish are twice as numerous as in Ukrainian; the depth of the semantic position within the meaning “objectified action” is bigger in Polish as well; only rare derivational stems do not generate derivatives.У статті проаналізовано структурно-семантичні особливості типової словотвірної парадигми префіксальних дієслів динамічної просторової локалізованості із значенням віддалення в українській і польській мовах. З’ясовано, що для досліджуваних префіксальних дієслів характерна чотиризонна типова словотвірна парадигма з 13 словотвірними значеннями («опредметнена дія», «знаряддя дії», «місце дії», «виконавець дії», «об’єкт дії», «ознака об’єкта за дією», «ознака суб’єкта за дією», «призначений для того, на що вказує твірна основа», «дистрибутивність дії», «виконуючи дію, переводити щось із стану об’єкта в стан суб’єкта», «однократність дії», «кумулятивність дії», «адвербіалізація дії»). Виявлено, що досліджувані дієслова української мови породжують похідні чотирьох частиномовних блоків, а девербативи реалізують 11 словотвірних значень типової словотвірної парадигми. Серед девербативів польської мови виявлено іменники, ад’єктиви та дієслова, тобто типова словотвірна парадигма складається з трьох блоків з 10 семантичними позиціями. Спільними для обох мов є 9 словотвірних значень, однак окремі семантичні позиції заповнені лише в одній із мов («однократність дії», «адвербіалізація дії» – в українській мові; «місце дії», «кумулятивність дії» – у польській мові). Констатовано, що частиномовні блоки польської мови вдвічі більше кількісно наповнені, більша в польській мові й максимальна глибина семантичної позиції «опредметнена дія» та лише поодинокі твірні не породжують похідні.