Структурно-семантичні особливості словотвірної парадигми префіксальних дієслів із значенням наближення в українській і польській мовах.

Анотація

У статті проаналізовано структурно-семантичні особливості типової словотвірної парадигми префіксальних дієслів динамічної просторової локалізованості із значенням віддалення в українській і польській мовах. З’ясовано, що для досліджуваних префіксальних дієслів характерна чотиризонна типова словотвірна парадигма з 13 словотвірними значеннями («опредметнена дія», «знаряддя дії», «місце дії», «виконавець дії», «об’єкт дії», «ознака об’єкта за дією», «ознака суб’єкта за дією», «призначений для того, на що вказує твірна основа», «дистрибутивність дії», «виконуючи дію, переводити щось із стану об’єкта в стан суб’єкта», «однократність дії», «кумулятивність дії», «адвербіалізація дії»). Виявлено, що досліджувані дієслова української мови породжують похідні чотирьох частиномовних блоків, а девербативи реалізують 11 словотвірних значень типової словотвірної парадигми. Серед девербативів польської мови виявлено іменники, ад’єктиви та дієслова, тобто типова словотвірна парадигма складається з трьох блоків з 10 семантичними позиціями. Спільними для обох мов є 9 словотвірних значень, однак окремі семантичні позиції заповнені лише в одній із мов («однократність дії», «адвербіалізація дії» – в українській мові; «місце дії», «кумулятивність дії» – у польській мові). Констатовано, що частиномовні блоки польської мови вдвічі більше кількісно наповнені, більша в польській мові й максимальна глибина семантичної позиції «опредметнена дія» та лише поодинокі твірні не породжують похідні.